Богдан Дьяченко: «У нас зараз особливий стимул – ми повинні виграти свою війну на льоду»

Богдан Дьяченко: «У нас зараз особливий стимул – ми повинні виграти свою війну на льоду»

14 апреля 2022 г.
Воротар «Донбасу» та збірної України розповів про підготовку до чемпіонату світу
Національна збірна України продовжує підготовку до чемпіонату світу, який пройде у квітні у польському Тихи. Українська команда двічі обіграла «Брезно» у товариських поєдинках і набирає форму, щоб представити нашу країну на світовій арені. 

Воротар збірної України та донецького «Донбасу» Богдан Дьяченко розповів про підготовку української команди, свій фізичний стан, а також поділився враженнями після товариських поєдинків.

– У принципі, до грудня 2019 року моя кар’єра йшла в гору, я отримував достатньо практики як у «Донбасі», так і у збірній України. Все йшло по наростаючій, але потім сталася травма. Біда прийшла у нещасливому матчі Євро-челенджу в Будапешті проти Білорусі, коли обидва воротарі збірної України отримали травми та поєдинок перервали на 43-й хвилині за рахунку 4:1 не на нашу користь. У тій зустрічі спочатку потягнув пах і попросив заміну основний воротар Олег Петров, а потім не зміг продовжувати гру і я, коли хруснуло в гомілкостопі.

– Що трапилося у тому моменті?

– Безневинна ситуація: присівши на одне коліно, як я це роблю тисячі разів, у тому моменті примудрився пошкодити зв’язки гомілкостопу. Загалом, довго лікувався, три місяці взагалі не напружував ногу, але при цьому нормально ходив, стрибав, бігав. Коли ж спробував згодом одягнути ковзан, біль відчував миттєво! Мабуть, ковзан тиснув у точку пошкодження. Я навіть на емоціях з лікарем посварився, так засмутився, що немає покращень і знову доведеться «відпочивати». Загалом відновлення затягнулося майже на два роки.

– У цьому й криється причина ваших рідкісних появ у складі за останні майже три сезони?

– Частково. Тренерська довіра теж була не на моїй стороні, бо опинявся в запасі навіть після вдалих матчів із шатаутами в активі. Хоча я намагався ні в чому не поступатись конкурентам за місце у основі. Піти в інший клуб? У свій час мене кликав до себе «Білий Барс» і я просив керівництво відпустити, але у мене діяв тривалий контракт із «Донбасом», тому мене не хотіли відпускати…

Ситуація змінилася лише на початку цього року, коли я перейшов до «Альтаїра» і вже у молодіжній команді з Дружківки отримав масу ігрової практики, відбиваючи по 60-70 кидків за гру. Саме завдяки цьому, гадаю, я й отримав нинішнє запрошення до національної збірної від Вадима Шахрайчука та Костянтина Симчука.

– Наскільки близькі до своєї найкращої форми?

– Фізично вже почуваюся оптимально, а ось у ігровому плані після місячної паузи через війну ще не на піку форми. Сподіваюся, ігровий тонус придбати у наступних товариських матчах.

– Богдане, днями збірна України здобула другу перемогу у товариському матчі проти словацького «Брезно» (8:2). Результат вселяє оптимізм?

– Безперечно! Картинка на майданчику стає привабливішою, відточується порозуміння, з’являється легкість після двотижневих навантажень і як наслідок маємо на виході дедалі більше цікавих комбінацій. Загалом, поступово набираємо оптимальної форми, залишилося трохи…

– У двох матчах проти «Брезно» українці буквально нокаутували опонента, закинувши сумарно 16 шайб! Це збірна України настільки мобільна чи суперник не так мотивований до товариських зустрічей на фініші сезону?

– Суперник точно не у відпускному стані та не позбавлений мотивації, бо у нього триває сезон у першій словацькій лізі. Вважаю, «Брезно» непоганий, навіть хороший суперник на даному етапі. Що стосується розгромних результатів, то ми теж не слабкі (сміється). Атака у нас – ураган! За ідеальної реалізації моментів могли б на 5-6 голів більше забити словакам.

– У тилу українці також мало що дозволили супернику. Головний тренер Вадим Шахрайчук відзначав воротарський внесок у загальний успіх нашої команди, особливо у першому періоді за рахунку 0:0. Задоволений своїми діями?

– Мені здається, що у першій грі Діма Кубрицький, що я – у другій, просто якісно виконували свою роботу на останньому рубежі. Конкретно, у другій грі виникали небезпечні виходи на наші ворота, кидки з-під захисника та добивання в упор, але загалом нічого видатного не показав. Проїхали, продовжуємо працювати далі.

– У вас за плечима вже три чемпіонати світу у першому дивізіоні в групах A та B. Є що згадати?

– Зрозуміло, деякий досвід виступів є, а згадується мені насамперед мій дебют на домашньому ЧС-2017 у Києві проти Казахстану. Суперник статусний, у складі з натуралізованими канадцями, зірками КХЛ… Пам’ятаю, як мене 18-річного тоді трусило напередодні гри: мандраж, купа думок, важко засинати. Загалом, коли виходив на лід за повних трибун – реально тремтів. Однак у результаті ми дали бій казахам і програли лише у третьому періоді (2:4). Що не кажіть, пам’ятний матч вийшов.

– Ваш партнер зі збірної України форвард Тимур Гриценко розповідав нам в інтерв’ю, що енергетики заводять, але вимикають «мозок». Тому перед грою він віддає перевагу банану або шоколаду, а в перерві налягає на солодкий чай із лимоном. А що п’є у роздягальні Богдан Дьяченко?

– Я теж енергетики майже не вживаю. В основному п’ю тонізуючий напій електроліт, який відновлює водно-електролітний баланс під час навантажень.

– Що завжди берете із собою у поїздку з нехокейних атрибутів?

– Ікону Богоматері… Її мені подарувала бабуся, коли я ще малим був.

– Вранці 24 лютого Україна прокинулась у пеклі… Де вас застала війна?

– У Краматорську. Дружина розбудила о 4:50 після першого прильоту ракети в аеродром, потім друга полетіла… Ступор… Що робити, куди бігти? Почали збирати речі, коли за 100 метрів від вікна пролетів ще один снаряд і після пролунав вибух. Після цього речі збирали ще швидше. У результаті поїхав додому до Харкова, але там було аж ніяк не спокійніше. Набагато страшнішими були дні. Навіть не хочеться згадувати цей кошмар.

– Завдяки зусиллям Федерації хокею України хокеїстам-збірникам вдалося виїхати на збори до Угорщини та «переключитися» на спорт. Якими є перспективи нашої збірної на ЧС-2022?

– Гадаю, силу нашої команди можна буде оцінити після рейтингового товариського матчу проти Угорщини 14 квітня, але навіть зараз здається, що шанси на перемогу у Польщі маємо чималі. Головне, діяти як єдиний механізм і кулак, тоді ми всього досягнемо і виграємо цей чемпіонат світу. Тим більше, у нас зараз особливий стимул – ми повинні виграти свою війну на льоду!

Джерело fhu.com.ua