Олександр Сукманскій: "Глядачеві потрібно справжнє спортивне кіно"

Коментатор телеканалу XSport Олександр Сукманський, який протягом сезону коментував усі поєдинки за участю ХК "Донбас" в КХЛ, давно став улюбленцем уболівальників донецької команди. Досвід показує, що навіть ті глядачі, які потрапляли на трансляцію хокею, просто перемикаючи канали, завдяки виразній манері роботи і авторському стилю Олександра, часто зупиняли свій вибір на XSport.

Ідея запропонувати Олександру відповісти на запитання вболівальників, як це вже зробив ведучий "Новин ХК "Донбас" Євген Платонов, продюсер цієї програми Максим Суражський і режисер прямих трансляцій матчів ХК "Донбас" Микола Осиченко, зріла давно. Питань Олександру виявилося так багато, що бесіда зайняла більше години, а тому її розшифровку ми подамо в декількох публікаціях.

У першій частині - про найдовшу в історії КХЛ гру, про те, як коментатори готуються до матчів і яка з ігор для Олександра Сукманського найбільше запам'яталась в коментаторської кар'єрі.

- Олександр, дуже багатьох телеглядачів і користувачів наших груп у соцмережах цікавить питання, як Ви готуєтеся до матчів? Скільки часу займає цей процес і що входить у підготовку?

- Спортивний коментатор, якщо він професіонал і постійно знаходиться всередині спортивного процесу, часу на підготовку витрачає небагато, якщо навпаки, то найчастіше, коментатор - не в темі, а якщо не в темі, він - непрофесіонал. Ти можеш виписати якісь цифри і факти. Хоча, коли я починав коментувати, приходив на ефір з цілим стосом паперів під пахвою, зараз - все, що потрібно уміщається на один лист. Якщо брати ігри "Донбасу", тут як то кажуть, вже все відскакує від зубів. Про свою команду ти знаєш все. Готуватися доводиться тільки до конкретного суперника - дивлюся склад, результати ігор, читаю інтерв'ю хокеїстів. Потрібно коментувати, а не переказувати те, що прочитав. Незалежно від того, який вид спорту я коментую, звертаю увагу на персоналії, шукаю цікаву інформацію про спортсменів, про їхні досягнення, факти, які можуть розбавити статистику, завжди намагаюся будувати свою розповідь через людину, тому в моїй підготовці переважає пошук інформації про особисте життя - те, що спортсмени публікують в соціальних мережах, їх інтерв'ю. Я ніколи не критикую учасників. Вважаю, що будь-який спортсмен - це приклад для наслідування.

- У догонку питання від Вадима Шамдана, яке він задав через Фейсбук: "Саша, у вас є заготовки на гру? Наприклад, сьогодні скажу обов'язково ось це і це. І наскільки ваш настрій відбивається на репортажі? Думаю, що ваші "пасюлечкі" і "пасіще" могли з'явитися тільки від гарного настрою і захоплюючої гри".

- Заготовок такого характеру у мене нема, все виникає спонтанно. Після матчу вболівальники мені часто надсилають мої фрази і вирази. Вони народжуються самі собою. Найчастіше я не пам'ятаю свої репортажі, мені складно відтворити те, що я говорив під час ефіру. Та я і не намагаюся запам'ятовувати свої фрази, тому що в такій ситуації є ризик повторитися. Фірмовий стиль для будь-якого коментатора - це великий плюс, а повторювання жартів навряд чи сподобаються глядачеві. Часом я намагаюся перед матчем не читати аналітичні матеріали колег, оскільки під час коментування є ризик на підсвідомому рівні видати їх за свої. Коментатор має сам аналізувати те, що бачить на майданчику в конкретний момент часу, при цьому вплітаючи в канву розповіді якісь цікаві для глядача факти чи історії.

- Нерідко Ви коментуєте ігри, які проходять за межами України. Чи часто Вам доводиться подорожувати завдяки професії коментатора? Де вже вдалося побувати?

- Не часто. Був на Олімпіаді в Сочі, починаючи з матчів плей-офф, їздив до Стокгольма на чемпіонат світу в 2013 р., був на чемпіонаті світу в Японії в 2008 р., у Лондоні коментував матч збірної України з футболу проти збірної Англії, в Донецьку коментував "Відкритий Кубок Донбасу". Але в Донецьку хотілося б бувати частіше, тому що при коментуванні наживо виходить більш цікавий для глядача сюжет, коли тобі вдається відчути всю атмосферу, виходить зовсім інший настрій. В умовах сучасного телебачення коментатори не так багато їздять, оскільки сьогодні ти можеш коментувати гру, яка проходить у Донецьку, завтра - матч з Магнітогорська, а післязавтра - з Бостона. Хоча не можу сказати, що я великий любитель подорожувати, якби можна було без переїздів перенестися прямо на коментаторську позицію, де моє місце повністю організовано. Як правило, на виїзді робочу обстановку доводиться створювати самостійно.

- Режисер прямих трансляцій ігор ХК "Донбас" Микола Осиченко цікавиться: "Саша, коли коментуєш не з арени, а віддалено - як часто лаєш трансляторів?"

- Дуже правильне запитання. Якщо коментатор не на стадіоні і погано бачить картинку, він мало що може розповісти глядачеві. Навіть якщо коментатор на стадіоні, але трансляція ведеться абияк, дати хороше коментування в розріз з тією картинкою, яка йде, дуже складно. Хочу сказати, що трансляції ігор "Донбасу", про що неодноразово говорила КХЛ, одні з кращих в лізі. Коментувати їх дуже комфортно, коментатор і режисер завжди працюють в парі, ми показуємо і акцентуємо увагу на всіх деталях, дуже часто перед матчі з донецькими колегами обговорюємо що і як покажемо, на кому зупинимося детальніше. У результаті виходить дуже хороша телевізійна історія. Зараз без цього ніяк - щоб привабити глядача потрібно робити справжнє спортивне кіно.

- По частині створення спортивного кіно, напевно, кращих майстрів, ніж в НХЛ знайти складно, хоча те ж можна сказати і про НБА. Яке Ваше ставлення до НХЛ? Хотіли б спробувати себе коментатором за океаном?

- На друге запитання відповім фразою з популярного мультфільму "Нас і тут непогано годують". НХЛ - чудова ліга, там все гарно, красиво, привабливо, мені хотілося б побачити якийсь матч наживо, але європейський хокей я люблю більше. У НХЛ вболіваю за "Детройт Ред Уінгз", ну, а з тих хто ще грає, мені хотілося б, щоб Кубок Стенлі дістався "Нью-Йорк Рейнджерс".

- Цього сезону "Донбас" провів найдовший матч в історії КХЛ, Ви були в ефірі більше п'яти годин. Про те чи важко було коментувати цю гру, яка в історію клубу увійшла під назвою "празький марафон", навіть питати не буду. Як вдалося витримати стільки часу в ефірі?

- Все було на емоціях. Хокеїстам було набагато важче, ніж нам. Було важко в першому овертаймі, на початку другого, але коли команди втомилися настільки, що темп ігор впав, коли гравці пересувалися по майданчику дуже повільно, а шайба плавно переходила від однієї команди до іншої, важко вже було не фізично, а в емоційному плані - розуміти, що в такому матчі "Донбас" програти не може, не має права програти. Я був готовий працювати в студії хоч до ранку, аби наша команда перемогла!

- А який з ефірів був самим емоційно важким?

- Такі матчі бувають в кожному сезоні. У сезоні 2013/2014 - це заключна гра сезону проти празького "Лева". Занадто багато для дончан стояло на кону. 0:0 впродовж двох періодів і прикрий гол в третій двадцятихвилинці. Складним був сьомий матч серії проти ризького "Динамо", але там самі хокеїсти допомогли впоратися з хвилюванням, забивши дві швидких шайби. Згадую чемпіонат світу з хокею 2007 р. Тоді я "страхував" Вадима Плачинда, який коментував з Москви. Я був у студії і у випадку, якщо пропаде зв'язок, повинен був вийти в ефір. Тоді на чемпіонатах світу в елітній групі ще проводилися турніри за виживання. Збірна України грала з австрійцями. Вже було зрозуміло, що українці знижуються в класі. Я міг собі дозволити і в силу віку, і в силу того, що знаходився не в прямому ефірі навіть пустити сльозу. Як знав, адже збірна досі не повернулася в еліту ... Буває, що після особливо емоційного ефіру навіть кілька годин не розмовляєш.

- Ну, і продовжуючи тему самих-самих - найбільш пам'ятний матч.

- Напевно, це фінал Ліги чемпіонів, в якому зустрілися "Мілан" і "Ліверпуль", коли було 3:0, основний і додатковий час завершилися з рахунком 3:3, а долю матчу визначила серія пенальті, в якій виграв "Ліверпуль". Україна тоді вболівала за Андрія Шевченка, він міг виграти другий у кар'єрі Кубок чемпіонів. Ще приклади? Олімпіада - 2002, коли збірна України перемогла збірну Швейцарії. Багато хто вважає, що цей поєдинок був кращим в історії української хокейної збірної. А взагалі спорт дуже багатий на пам'ятні події і дарує дуже багато незабутніх емоцій.

Завтра для читачів нашого сайту Олександр Сукманскій розповість про те, як стати коментатором, з чого почалася його кар'єра і про те, з чого почалося його захоплення хокеєм.